термины на философию

Онтологія — це вчення про буття, розділ філософії, у якому з’ясовуються фундаментальні проблеми існування, розвитку сутнісного, найважливішого. Поняття «онтологія» не має однозначного тлумачення у філософії. І це не випадково. Воно складне, змістовне, багатогранне.

Субста́нція, Перви́нна субста́нція (лат. substantia — істотність; те, що лежить в основі, синоніми: істотність, речовинність, істота, річ, матерія, суть, основа, голова) — в арістотелівській логіці перша з десяти категорій (класів, розрядів, які спрощують процес розумового визначення будь-якої речі), річ яка існує сама по собі, а не лише як видозміна чогось іншого. Приклади окремих субстанцій можна легко знайти в усіх природніх тілах: мінералах, рослинах, істотах.

Апріоризм Вчення Канта про пізнання спирається на його концепцію про створення суджень — апріоризм. Знання завжди виявляють себе у формі судження, в якій думкою фіксується відношення чи зв’язок між поняттями — суб’єктом і предикатом судження. Існують два різновиди такого зв’язку. В одних судженнях предикат не дає нового знання про предмет порівняно із знанням, яке фіксоване у понятті «суб»єкт». Такі судження Кант називає «аналітичними». У других — зв’язок між суб’єктом і предикатом не випливає з розгляду поняття «суб’єкт», а предикат об’єднується із суб’єктом. Такі судження Кант назвав «синтетичними». 

Розвиток — це незворотна, спрямована, необхідна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів. У результаті розвитку виникає нова якість. Це — загальна властивість матерії, її найважливіша ознака.Розвиток — це насамперед зміна, рух, але не будь-яка зміна, рух є розвитком. В процесі руху як розвитку створюється нове, необхідне, здатне до саморуху, самовідтворення.

 Рух, зміна — це внутрішньо пов’язана єдність буття й небуття, тотожності й відмінності, стабільності й плинності, того, що зникає, з тим, що з’являється. Рух, зміну можна осягнути лише в тому випадку, коли розглядати його суперечливі сторони в єдності та взаємодії. 

Ідеальне — філософська категорія, протилежність матеріального, реального. Ідеальне в ідеалістичної традиції розуміється як самостійне нематеріальне начало, що існує поза простором і часом ( дух, ідеї). Ідеальне вматеріалістичної традиції розуміється як відображення в свідомості зовнішнього світу, суб’єктивний образ об’єктивної реальності. У марксизмі трактується як відображення зовнішнього світу в формах свідомості і діяльності людини як суспільної істоти, продукт і форма соціальної практики

Відображення в марксистсько-ленінській філософії — загальна властивість матерії[1], яка має «властивість, по суті споріднену з відчуттям, властивість відображення»[2], що виявляється в здатності матеріальних систем відтворювати визначеність інших матеріальних систем у формі зміни власної визначеності в процесі взаємодії з ними. 

Догматизм ( др.-греч.  — Думка, вчення, рішення) — спосіб мислення, що оперує догмами (що вважаються незмінними вічними положеннями, не піддаються критиці) і спирається на них.

Для догматизму характерні некритичність по відношенню до догмам (відсутність критики і сумнівів) і консерватизм мислення (нездатність сприймати інформацію, що суперечить догмам), сліпавіра в авторитети.

Гносеологія (від грец. γνώσις — «знання» і λόγος — «вчення, наука») — теорія пізнання, розділ філософії. Поняття:пізнання, свідомість, відчуття, розум, істина

оптимізм — світ пізнаваний, меж пізнання немає, необхідні лише час і засоби.

агностицизм — світ пізнаваний у принципі, людина не пізнає світ, а будує віртуальний світ на основі почуттєвого сприйняття.

скептицизм — ми пізнаємо реальний світ, але в силу недосконалості почуттів постійно вводимо себе в оману.

Філосо́фія істо́рії або історіосо́фія — розділ філософії, що займається проблемами сенсу історії, її закономірностями, основними напрямками розвитку людства та історичним пізнанням.[1] Філософія історії покликана відповісти на питання про те, що є історія.

Антропосоціогенез — це процес становлення і розвитку людини, як соціальної істоти суб’єкта свідомості і діяльності, частина біологічної еволюції, яка призвела до появі виду Homo sapiens.Фундаментальним відзнакою стада тварин від людського суспільства є наявність в людському суспільстві формуються свідомістю людей соціальних законів.

Аксіолóгія (від грец. αξια—цінність) — наука про цінності, учення про природу духовних, моральних, естетичних та інших цінностей, їх зв’язок між собою, із соціальними, культурними чинниками та особистістю людини; розділ філософії.

Зокрема, наука про цінності освіти, у яких представлена система значень, принципів, норм, канонів, ідеалів, які регулюють взаємодію в освітній сфері і формують компонент відносин у структурі особистості.

Нау́ка — форма інтелектуальної діяльності людей, скерована на отримання об’єктивних знань про природу, суспільство, мислення, на відкриття об’єктивних законів світу і передбачення тенденцій його розвитку.

Сцієнтизм (від лат. scientia — знання, наука) — тенденція до витлумачення філософського і соціологічного знання у світлі принципів і методів, властивих природничим наукам. Маючи гносеологічним джерелом різке зростання ролі й суспільної цінності природознавства в XIXXX століттях, сцієнтизм виявляється насамперед у тенденції витлумачення природничонаукового знання як найвищого вияву науковості; звідси — провідна ідея сцієнтизму про винятковість природничої науки, яка нібито єдина здатна пояснити весь суспільний прогрес.

Антисциенти́зм (от греч. anti- — против и лат. scientia — знания) — философскомировоззренческая позиция, противостоящая сциентизму, заключающаяся в критическом отношении к науке, её положению в культуре и её возможностям познания, различающаяся по степени критичности от умеренного отношения до враждебного. Концепции, учения и деятельность радикальной антисциентистской направленности носят обобщённое наименование «антинаука»

Соціальна сфера — це сфера виробництва і відтворення людини. Тут людина відтворює себе як біологічне, соціальне і духовне істота. У цьому сенсі соціальна сфера протистоїть сферам матеріального і духовного виробництва — науковому і ціннісному знань, оскільки вироблене в них має споживатися і освоюватися людьми інших категорій і професій.

Предыдущий:

Следующий: